Україна 30. 1991 – Розпад СРСР, Кравчук, революція на граніті, незалежність

Сповнений фактажу та емоцій. Проєкт до 30-річчя нашої 💛💙 від 24 Канал. Звідки все розпочиналося? як ми опинилися там, де є сьогодні? і зрештою – куди прямує наша суспільна «лінія тренду»?
ця серія сюжетів – чудова нагода для рефлексії. можливо, комусь вона не зайвий раз нагадає, що Незалежності могло й не бути зовсім. якби не активна, пасіонарна меншість, певна у власній ідентичності. що Крим, насправді, наш «північний брат» намагався нахабно анексувати мінімум тричі. вперше – ще у 1994. але й цієї, багаторічної аб’юзивної поведінки сусіда виявилося недостатньо, щоб офіційному Києву зробити висновки та запобігти сплеску гібридної агресії 8-річної давнини. що великі проблеми розпочиналися з маленького ігнорування. а безкарність у кейсах Чорновола та Гонгадзе ще тоді, на зламі століть, – була нічим іншим, як передвісницею трагічних історій про Шеремета та Гандзюк. та про десятки інших – історій не таких гучних, але від того не менш болісних, вже сьогодні…
 ****

одним словом, до перегляду – раджу. і розпочинати сеанс колективної саморефлексії пропоную із 91-го, коли наш Фенікс відродився із попелу радянщини. чи довгим буде його політ? щиро вірю, що так. чи простим? дуже навряд. але можливо, саме труднощі і навчать нас, зрештою, єдності. без кланів «дніпровських» та «донецьких». без риторик «всепозаполітикою» та «яка різниця». без зайвих префіксів «ультра-», але із простим розумінням: Я – громадянин; і хочу спитати в самого себе: «що можу Я зробити для власної країни?» а не сліпо очікувати, що країна зробить все за мене. десь от із цього і починається зрілість. а разом із нею – приходять повага, правосуб’єктність та могутність. цей Урок Відповідальності нам і досі належить засвоїти. але допоки історія та доля до нас прихильні, допоки Україна молода – маємо час. головне, щоб не було запізно. 

Ірина Дасюк FB