Останнім часом дуже
багато сказано про відмінності між освітніми системами різних країн, але
практично ніхто не звертає увагу на те, які спільні риси мають найкращі школи
світу. Протягом останніх декількох років я відвідав топ-школи на чотирьох
континентах, і мені довелось зустріти велику кількість різних шкільних лідерів.
Серед цього розмаїття стилів та поглядів, я був дуже здивований, коли кожен з
цих лідерів називав одні і ті ж три пріоритети, на основі яких збудований успіх
їхніх шкіл. Від Сінгапуру до Швейцарії,
від Південної Африки до Індії, з вражаючою стабільністю успішні школи
керуються наступними принципами.
Створення середовища співпраці в колективі
«Для вчителів
важливі дві речі: бути певними, що вони мають можливість зростати
професійно, та відчувати, що вони не самотні.» – Директор школи
Ruggenacher, Швейцарія.
У США багато шкіл
організовано на основі структур, в яких немає сенсу. Розглянемо професійний
розвиток та співпрацю між вчителями. Професійний розвиток зазвичай
координується «згори донизу», і вчителі, відвідуючи навчальні сесії,
відчувають, що навчання, яке вони отримують, невпорядковане та
здебільшого не має жодного стосунку до їхньої повсякденної роботи в школі.
Співпраця між вчителями існує лише у вигляді невеликих зустрічей, позначених в
графіку роботи. Якщо від цих зустрічей щось і очікують, то це майже ніколи не
пов’язано з плануванням чи викладанням.
З іншого боку, в
успішних школах, які мені доводилось відвідати, вірять, що саме цілеспрямована
співпраця та професійний розвиток вчителів повинні перебувати в фокусі. В
основі успішних шкільних організацій лежить переконання, що пріоритетними є
ініціативи «знизу», а «згори» вчителі мають отримувати насамперед
підтримку. У більшості цих шкіл вчителі витрачать на співпрацю та
професійний розвиток стільки ж часу, скільки вони проводять у класі з учнями.
Важко перебільшити,
наскільки вчителі цінують можливість бути мотивованими своїми ж колегами, щоб
глибше роздумувати над своєю педагогічною роботою: разом вони підтримують
розвиток одні одних. Результат – вмотивовані та впевнені вчителі, які
усвідомлюють свою особливість та водночас пишаються тим, що є частиною чогось
більшого.
Фокус на цінностях
«Немає значення, яку
професію вони оберуть. Я кажу їм щодня, що для мене неважливо, чим вони
займатимуться, коли виростуть, але надзвичайно важливо, якими людьми вони
стануть і яку долю оберуть для промінця світла, що живе в кожному з них.»
– Вчитель школи SPARK, Південно-Африканська Республіка.
Коли я запитував
вчителів, які пріоритети вони виділяють в роботі з учнями, практично всі вони
наголосили на цінностях та навичках будувати відносини з іншими, освіта займає
для них третє місце. На практиці це має такий вигляд: вчителі ставляться до
учнів з повагою, і останні глибоко переконані, що школа розглядає їх як
особистостей.
Така практика справляє
значний вплив на моральний стан і учнів, і вчителів. Учні, які відчувають, що
їх цінують, стають більш вмотивованими до навчання, а вчителі, усвідомлюючи,
яку велику роль вони відіграють у формуванні цінностей, отримують справжнє
задоволення від своєї роботи. Як сказав інший вчитель школи SPARK (Service – допомога, Persistence – наполегливість, Achievement –
досягення, Responsibility – відповідальність, Kindness –
добро; власне, «SPARK» означає «іскра» ), «Ти маєш величезний вплив на те,
ким вони, зрештою, стануть, тому вчителі – це потужний ресурс. Це наче частинка
тебе в кожному з них.»
Звісно, це не означає,
що зміст освіти знівельований через наголос на цінності. Ці школи демонструють
високі успіхи в навчанні. Фокусування на цінностях аж ніяк не витісняє освіту,
а лише доповнює її.
Дайте учням владу
«Це працює, тому що ми
перекладаємо відповідальність на своїх учнів. … Довіртесь їхнім високим
очікуванням.» – Директор загальноосвітньої школи Unterstrass, Швейцарія.
Кожних декілька років,
дорослі працівники школи покидають шкільне містечко на три дні, залишаючи учнів
самих. Учні приймають адміністративні обов’язки і керують всіма аспектами
школи, від процесу навчання до шкільної їдальні. Коли дорослі повертаються, разом
з дітьми вони присвячують два дні рефлексії над отриманим досвідом.
У Сполучених Штатах,
відповідальність часто плутають з прийняттям і дотриманням правил. Учень
вважається відповідальним, якщо виконує всі вказівки. Але такий рівень
відповідальності насправді не сприяє особистісному розвитку підростаючого
покоління. Для цього їм потрібні умови, щоб почати мислити креативно. Їм
потрібні ситуації, в яких успіх залежить від їхньої проактивності.
Більшість шкіл не
практикують таких радикальних дій, як цілковите перекладання обов’язків на
дітей, але в тих успішних школах, які я відвідав, розуміють, що для того, щоб
розвивати відповідальність в своїх учнів, слід дати їм владу. У школі Riverside
в Індії учні пропонують ініціативи для розвитку школи та спільноти поза нею. У
Southern Cross в Чилі школярі практикують навчання в співпраці. В усіх цих
навчальних закладах повноваження, надані учням, чітко структуровані та
відбуваються під супроводом дорослих, але цей супровід не означає, що дорослі
надають інструкції – вчителі скеровують дітей, задаючи питання.
Всі школи, які мають
найвищі рейтинги, відрізняються між собою. Вони заглиблені в свої місцеві
контексти та перебувають під пильним наставництвом своїх лідерів, кожен з яких
унікальний. Але я насправді був вражений тим, що всі ці школи об’єднані трьома
принципами, описаними вище, навіть у найвіддаленіших частинках світу. Разом
вони символізують віру в людей та в те, що освіта складається з двох
рівноцінних складових – досвіду та змісту.
Переклад: Марія Бунько
Originally published
29.11.2016 © Edutopia.org; George Lucas Educational Foundation.
