четвер, 6 липня 2017 р.

20 цікавих фактів про школу Південної Кореї

Вся нація підтримує вислів «Вчителі настільки ж високо як Бог»


1. Навчаються учні (повної середньої школи) здебільшого 15 годин на добу (6 обов’язкових уроків + додаткові заняття на вибір)
2. Домашнє завдання майже відсутнє, але діти багато часу приділяють саморозвитку.
3. Оцінки відсутні, існує бальна система від 0 до 100 балів.
4. Учні обов’язково носять шкільну форму.
5. Входячи до приміщення школи учні та дорослі роззуваються або змінюють взуття.
6. Мобільні телефони учні вимикають на порозі школи і користуються ними лише після уроків.
7. Вчитель виділяє у першу чергу вірно виконані завдання.
8. Програма навчання і підручники єдині для всіх шкіл і визначені Міністерством освіти.
9. Навчальний рік починається 1 березня, канікули 2 рази на рік (літні - з кінця липня до кінця серпня, зимові - з середини лютого до 1 березня).
10. Навчаються у школі протягом 12 років:
* 6 років - початкова школа (з 6 років);
* 3 роки - середня (обов’язкова для всіх);
* 3 роки - повна середня ( за бажанням).
Школи організаційно не зв’язані між собою, здебільшого розташовані навіть в окремих будівлях і в кожну з них необхідно вступати.
11. Оскільки учні сплять досить мало, то на перших 2-х уроках вони часто досипають, і деякі школи мають спеціальних людей, які ходять по класах і будять учнів.
12. Раз на 5 років відбувається ротація вчителів між школами на державному рівні (у такий спосіб держава підсилює слабкіші школи і намагається зрівняти сили випускників для вступу у ВНЗ).
13. Після основних уроків діти відвідують платні додаткові заняття, яких може бути аж до 20. Тому часто старші діти повертаються додому о 23-00.
14. Навчання в середній школі передбачає вивчення 11 предметів + декілька дисциплін учень обирає у формі факультативу.
15. Середня школа поділяється на 2 типи:
*загальна, де наголос робиться на природничих науках, літературі, мистецтві та іноземних мовах;
*технічного спрямування, де викладають інформатику, астрономію, морську справу.
16. Процес навчання передбачає використання сучасних технологій (наприклад, додаткові уроки танцю відбуваються під супровід відеоролика, за яким учитель навчає дітей).
17. Дітей привчають до відповідальності, зобов’язуючи частково прибирати на території школи.
18. Є книжечки, в які потрібно вклеювати наліпки. Наліпки дають навіть у старших класах за гарну поведінку, високі бали чи активну участь у заходах.
19. Вартість навчання в усіх приватних школах однаково висока.
20. Деякі школи мають блакитну технологію екрану або класи з «рольовими наборами» для дітей, щоб їм легше було сприйняти певну ситуацію.
Джерело

вівторок, 4 липня 2017 р.

Стефан Банах – львівський математик, про якого писала The New York Times

Стефан Банах – львівський математик, про якого писала The New York Times

Однією з найяскравіших постатей інтелектуального та наукового життя Львова міжвоєнного часу був всесвітньовідомий математик Стефан Банах.
Стефан Банах народився в Кракові. Він був позашлюбним сином Стефана Гречека, тому йому дали прізвище його матері – Катерини Банах. Дитинство Стефана пройшло у селі з бабусею по лінії батька. Мати зникла з життя сина і життєві потреби сина забезпечував батько. За іронією долі майбутній математичний геній навчався в одній з найгірших краківських гімназій, яку він ще й ледве закінчив.  Стефан вирішив стати інженером і у 1910 році він вступає до Львівської Політехніки, яку, втім, так і не зміг закінчити через початок Першої світової війни. В результаті, диплому про закінчення цього навчального закладу Банах так і не отримає ніколи. У 1920 році, Банах стає асистентом професора Ломницького у львівськиій Політехніці. Вже у 1922-му, у віці 30 років він стає професором математики Львівського університету. У 1926 році, він формулює свій знаменитий парадокс подвоєння кулі. Про його вражаюче відкриття дізнались у всьому світі. New York Times написала про нього як про одне з найбільш вражаючих відкриттів свого часу.
У 1936 році він прочитав лекцію перед міжнародним математичним конгресом в Осло, що вважалося великою честю.
Після «золотого вересня» 1939 року, Банах був призначений деканом фізико-математичного факультету Львівського університету. У 1941, коли почалась німецько-радянська війна, він перебував у Києві і негайно сів на останній поїзд до Львова, де залишилася його сім’я. Після звільнення з університету, він пропрацював майже всю окупацію в клініці др. Вайгля як донор для годування піддослідних вошей.
Незабаром після завершення війни новий польський комуністичний уряд запропонував йому посаду міністра освіти, але важкохворий Банах помер 31 серпня 1945 року. Його поховали на Личаківському кладовищі.